Ватинецька гімназія Горохівської міської ради 
Луцького району
Волинської області

     Історія села Ватинець сягає глибокої давнини. Існує така легенда про виникнення нашого села.

   Колись, дуже давно, на прекрасній, порізаній невеличкими річечками, оповитій кількома озерами і болотами землі, жили люди, працьовиті і чесні. Відрізнявся серед них багатий чоловік на ім'я Ватин, який був управителем. Панство з навколишніх сіл, які частенько провідували сусіда, говорили, що їдуть до Ватина. Пройшов час і  цей чоловік помер, а назва Ватин залишилася до наших днів.

    Згодом, ближче до озера, виникло ще одне поселення. Мабуть, навколишня краса притягувала  сюди людей. Адже навколо озера і обабіч дороги до нього росли високі кремезні акації. Навесні, коли акації зацвітали, було враження, що водойма і поселення вкриті білою пухнастою ватою. І ось у цей час ще один пан подарував своєму синові маленьку частинку землі, на якій будувалося  поселення. Ця частинка припадала на кінець його володінь. І тоді від слова вата і слова кінець виникла назва невеличкого села - Ватинець.

      Хоча села Ватин і Ватинець знаходяться за 1 км один від одного, проте, згідно літопису, село Ватинець належало до Володимировського повіту Свинюхської волості, яке знаходиться за 50 км від Володимира. Згідно зі списком 1911 року, 151 десятина належала до великої власності панів Савіцких. На кладовищі села Ватинець донині зберігся склеп цієї родини і гранітний надмогильник з надписом Савіцкий Роджер Іванович (1873-1905 рр.) Родина Савіцких на той час була дуже освіченою і шанованою.

   За переказами старожилів, у селі Ватинець було чеське поселення. Звідки і пішла назва вулиці - Чеська. Проживали тут і євреї, які займалися торгівлею.

   Під час національно–визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького у 1651 році відбулися битви козаків з поляками на всіх українських землях. Відбулася така битва і біля нашого села. Поляків було переможено, але дуже багато козаків полягло на полі бою. Завдяки їх геройським смертям битва була виграна. Щоб вшанувати подвиг героїв, козаки зібрали тіла загиблих в одному місці і поховали, а високо над землею насипали курган, щоб щоразу нагадував про героїв. Курган насипали, носячи землю у своїх козацьких шапках. І донині він є німим свідком тих далеких подій.

    Село Ватинець - крайня точка Горохівського району. Воно межує з селами Туличів, Линів Локачинського району та селом Садів Луцького району. В селі Ватинець знаходяться штучні і природні  водойми: це ставок, озеро, річка Чорногузка, яка протікає територією Локачинського та Луцького районів і впадає в річку Стир.

    В народі говорять: «Ватинець, світу кінець», але насправді це не так, тому, що ця маленька частинка землі є найкращою і найкрасивішою. Сьогодні село живе, розбудовується. Ми гордимося своїм селом, найкращими у світі його людьми, щирими, працьовитими, щедрими на любов і добро.